Центральні банки країн, що розвиваються, масово відмовляються від м'якої політики. Як наголошується у звіті Citi, регулятори переходять до жорстких заходів, щоб збити базову інфляцію та компенсувати дорогі енергоносії. Головна мета центробанків — «за будь-яку ціну» не допустити вторинного витка зростання цін.

Національним регуляторам допомагає сильна динаміка власних валют. Аналітики Citi навіть скоригували прогноз щодо долара США у бік ослаблення, оскільки американська економіка вже починає буксувати під вагою власних номінальних ставок. Однак усередині самого блоку ринків, що розвиваються (EM) назріває розкол, який у наступному році призведе до різкого розходження прибутковостей локальних облігацій.

У Центральній Європі ситуація загострюється: Польща бореться з новим витком інфляції, а Чехія не може стримати зростання зарплат. На цьому фоні інвестори шукають прибутковість на інших континентах. Активи Єгипту переживають бурхливе зростання — номінальні ставки поблизу циклічних максимумів залучили колосальний приплив капіталу до короткострокових паперів. Держоблігації ПАР також випереджають ринок на хвилі глобального апетиту до ризику після місцевих виборів.

У Латинській Америці свої правила гри. Центробанк Колумбії утримав ставку на рівні 12,25% і анонсував спільну з Мінфіном валютну операцію на 2 млрд. доларів. Регулятор Чилі, навпаки, відзначився жорсткою риторикою в протоколах засідання, змусивши інвесторів зберігати довгі позиції щодо долара проти чилійського песо.

В Азійському регіоні аналітики Citi тактично скуповують п'ятирічні держоблігації Індонезії з валютним хеджуванням. При цьому банк фіксує тривожні ознаки дефіциту корпоративного фінансування у Південній Кореї та оцінює наслідки нещодавнього рішення Народного банку Китаю підвищити норматив резервування за валютними депозитами.